Шановне готство і неготство, признавайтесь, хто на Трипільському колі буде! :)

Украинский Готический Портал (www.gothic.com.ua) рад представить очередное интересное событие на украинской gothic/dark/electro сцене.

Анонс от организаторов:

Осторожно! Невероятный выброс индастриала в атмосферу мирного города Ровно! Приходи и испытай на себе мощную пятичасовую атаку в ритмах ebm / industrial / dark electro / gothic. Мы пригласили для вас спецоблучателей, которые будут атаковать на своих уникальных частотных диапазонах, дабы не лишить ни одного слушателя вживых.

Полный текст анонса на УГП:  http://www.gothic.com.ua/Events/Announcements/1101.html

Stores and expansion

Abercrombie Kids stores are designed to give off a "classic cool" effect. They are designed as "canoe stores," displaying the a similar floor layout as Abercrombie & Fitch's (the retail space is divided into multiple rooms). However, the kids prototype does bear differences. It has no louvers to cover the windows, has brighter lighting, is smaller in retail space, blasts electronic dance music and pop music from young artists, and displays marketing pictures with young models resembling those at A&F. The signature fragrance, "Phelps", is sprayed store-wide. However, in late 2008, most new stores have added wooden louvers.

As of 2008, abercrombie operates a total of 209 stores in the United States. abercrombie kids opened its first Canadian store on August 21, 2008 at Sherway Gardens in Toronto, Ontario. Another abercrombie kids store opened at Toronto Eaton Centre in Toronto, Ontario around the end of November.As of February 2008, there are stores in every state except for Alaska, Delaware, Hawaii, Maine, Montana, Nebraska, New Mexico, North Dakota, South Dakota, Vermont (Closed in 2005), West Virginia, and Wyoming.

"Не ходите дети в Африку гулять..."
А у Карпати тим паче. Особливо у Горгани.
Плани були, що не дай Боже - і на Попадю зайти, і на Негровець. В результаті ні туди, ні туди не залізли.
А починалось все досить добре - у Франеку сіли на автобус до Перегінська (о 7-50, здається), там почекали хвилин 40 і пересіли на автобус до Осмолоди (автобус з Брошніва, у Перегінську о 10.09), на початку дванадцятої були Осмолоді. Перші три години піднімались по хорошій дорозі - вздовж Лимниці до "Різарні", далі вздовж Петроса. Але хороша дорога пішла вздовж струмка, що тече з перемички між Паренками та Грофою, а по "нашому" струмку, який з-під Попаді тече, дорога пішла розмита. За годину стрибання по камінчикам і постійних переходів через річку, ноги у всіх були вже мокрі... Подивившись по карті (генштабівці), що є дорога на хребет, по якій можна вийти на верхову стежку, я вирішив йти туди, наверх. Дорога виявилась нормальною лише знизу, до вирубки, а чим далі ми йшли тим більше вона була заросла... В один прекрасний момент дорога зникла. Пішли по хребту доки не уткнулись у жереп, потім траверсом "намацавши" якусь дуже-дуже стару стежку. Стежка була ще та - постійно на неї залізав жереп, були невеличкі осипи, купа повалених дерев. Справжня "стежка героїв", у сенсі, що нею, мабуть, з сорокових років ніхто й не ходив.
В кінці кінців знайшли більш-менш рівне та чисте місце та джерело і там стали. Тільки повечеряли - вдарив дощ.
Вид з того місця був, звичайно, чудовий - як на долоні і Попадя, і Петрос, і всі струмочки, що з них текуть... Але було й зрозуміло, що прийдеться замість "довгого" маршруту обмежетись "коротким" - принаймні залізти на Попадю.
На наступний день ми ломанусь вниз. В лоб, бо це було явно простише ніж продовжувати йти траверсовою "стежкою". Спустились до першого струмка, там виявилось, що струмок суттєво завалений деревами, судячи по тому, що навколо струмка все було повалено, це могла бути лавина. Спускались годин п"ять. Спустились не набагато вище по "початковому" струмку від тієї точки, де подерлись на гору.
Оскільки час того дня ще був, я вирішив таки піднятись на Попадю. Настя з Карвіном від такої "пропозиції" відмовились, були після спуску трохи дохлі, тож пішов я один. Пішов і помилився струмком по якому мав йти. Замість щоб на Попадю лізти, поліз на сусідню Малу Попадю. Заліз, в результаті, але як тільки заліз зарядив дощ, та такий дощ що повернувся абсолютно мокрий...
На наступний день треба було вже спускатись вниз, до Осмолоди. Ранком я встиг ще просушитись трохи і пішли вниз. "Важка" частина дороги вниз стала тепер ще важчою - після зливи рівень води піднявся і прийшлось йти по воді майже весь час. Ноги, ясна справа, були повністю мокрі після цього.
Стали ми на стоянці біля підвісного мосту через Лимницю, по якому стежка на Сивулю йде. Тільки стали через пів-години знову дощ пішов! Добре, що короткий - два сильних таких "заряди", але хвилин по десять. Але то таке... Головна проблема тієї стоянки то була мошка! В Карпатах вперше цю скотину в такій кількості зустрічаю (народ, з яким їхали назад з Осмолоди теж казав, що стільки цієї гидоти ще не бачив і не відчував на собі). Мошка - скотина зла. Вона маленька, її багато, від неї треба постійно відмахуватись, а якщо вона заповзе під штанину і почне гризти тебе - сверблячка від таких укусів забезпечена надовго. Вона ще й у намет любить ховатись - якщо перед сном всю не передушиш, за ніч загризе.
Ось такі справи...
Назад їхали спочатку до Калуша у набитому туристами автобусі (досвідчені сказали нам, що з боку Осмолоди майже ніхто на Попадю не ходить, що ходили ми чи не найважчим маршрутом і не дивно, що гори виявились сильніше за нас).
У Калуші, виявляється роблять пиво. Дуже класне пиво. Казали, що три сорти - світле, преміум та міцне, я знайшов лише преміум. Смачне пиво, як для мене, любителя пива гіркого.
З Калуша покотились до Львова, там за годинку зробили маленьке коло містом, і суперським пасажирським 660-им потягом поїхали додому.
В сумі вийшло щось дуже "змазане", з гірким, як калуське пиво, осадом і бажанням спробувати пройти запланований маршрут ще раз.
І залишилась думка, що може ну його в баню мою впертість, коли хтось зверху посилає погані знаки.

Гора, що нам не підкорилась і голова, що горить:

Інше тут:
http://sevab.io.ua/album252157

Tees emblazoned with phrases deemed offensive to women have been yanked from Abercrombie and Fitch clothing stores thanks to a group of teen girls who launched a nationwide "girlcott."



Bowing to pressure from the public and supporters of the Allegheny County Girls as Grantmakers (the group of nearly two dozen girls who spearheaded the protest), the retailer announced Friday that it is pulling two shirts off the market: one with the slogan "Gentlemen Prefer Tig Old Bitties" and a second reading, "With These, Who Needs Brains?" across the chest.



"We recognize that the shirts in question, while meant to be humorous, might be troubling to some," the company said in a statement.



Several more questionable tees — with expressions like "Blondes Are Adored, Brunettes Are Ignored," "I Had A Nightmare I Was A Brunette," "Do I Make You Look Fat" and "No Money, No Car, No Chance" — are still available but could be pulled, pending negotiations with the girls later this month. The group has offered to help A&F come up with more empowering messages to put on its clothing in the future.



The idea for the boycott came during a meeting the girls had at a retreat this summer. As they were brainstorming ideas of what they could do to make a difference in their community, discussion soon shifted to the Abercrombie tees, which many of them saw as "nasty and disgusting," said 13-year-old Jettie Fields, the group's co-chair.



"There's a certain degree to where those shirts can be funny, but with the one that said, 'With These, Who Needs Brains?,' I think that's really pushing it and takes it too far," Fields said. "Girls need to know it's not necessary to wear these shirts, and that if they stop buying them, then Abercrombie will stop selling them."



The group held a press conference and then was blown away by the amount of support and media coverage the boycott received, Fields said. "We had no idea it would get this far, so we're all just really happy," she said. "I was like, 'Wow, people are actually taking us seriously. They don't just see as a group of little girls.' The fact that we were able to take down a huge corporation and have them listen to us, that's an awesome victory."



"We are delighted they won," said Sarah Gould, president of the Ms. Foundation for Women. "These T-shirts ... are potentially dangerous to girls and their health because it reinforces the message that girls are only as good as what their bodies are, and that's very undermining to a girl's healthy development. This girlcott just proves that today's teen girl is much smarter, more aware and very socially active. She won't blindly follow a trend or wear clothes from a brand just because it is deemed 'cool.' "



This isn't the first time Abercrombie has come under fire for the phrases on its clothing. In 2003 the chain was criticized for a series of tees that featured caricatures of Asians along with phrases like "Two Wongs Can Make It White" (in a mock dry-cleaning business ad) and "Get Your Buddha On The Floor."







Riam Dean has a prosthetic arm that attaches at the elbow, and she typically wears a sweater to cover the prosthetic. While A&F employees are required to wear jeans and a polo shirt, she was given permission to wear a white cardigan while working on the floor. But only a few days after she started work, the store was paid a visit by the “visual team.” This group’s purpose is to sure the shop and its staff look up to code. One of the members of the team demanded she take off the cardigan, but she insisted she had permission to wear it. Nevertheless, she was asked by management to continue her employment in the stockroom, far out of the public eye. Management claimed that she “violated the ‘Look Policy,” which is an imperative part of working for such a prestigious clothing outlet. As if she could help the fact that she is, unfortunately, missing an arm. Totally her fault, I suppose. The nerve. Pssh.



Riam sucked it up and commenced her stockroom duties, normally reserved for the “underlings” (i.e., ethnic minorities) of Abercrombie & Fitch “society” and received a telephone call at home a few days later, asking if she would continue on board with the company’s stockroom until their winter uniforms came in, which consisted of long-sleeved tops. She quit on the spot.




Riam, who was born without a forearm, has utilized a prosthetic appendage for as long as she can remember. However, she never let her physical handicap become just that - a handicap. Dean is currently a student at Queen Mary University, located in London, and is pursuing a barrister’s degree.



A&F has never been a stranger to discrimination suits; one was recently settled in the US for discrimination during the hiring process in that they would allegedly only hire “young and beautiful” men and women to work in their stores.



I am not one of those sue-crazy citizens. I think that a lot of the lawsuits nowadays are setups. A lot of people abuse the legal system and look for loopholes to sue over practically everything. I have a family member quite like that and it drives me up the frigging wall. Yet, I hope Riam gets every penny. I hope she triple-sues. I hope after the suit goes through, she receives her requested money and additional funds for pain and suffering. The embarrassment at her treatment by A&F must be immense.






-----------------------------------

У индусов и майя, сохранивших учения о колесе жизни и смерти, Госпожа Смерть обнимает тех, кто уже умирает, облегчая муки, принося утешение. В curanerisma говорится, что это она переворачивает плод в материнской утробе головой вперед, чтобы он мог родиться, она направляет руки повитухи, открывающие приток молока к материнской груди, она утешает всех страждущих в одиночестве. Те, кто знает ее полный цикл, не станет ее чернить, а поклонится ее величию и усвоит ее уроки.

Белеты куплены Третего июня уезжаем на Шипот! Ура! Уезжаем с Шипота 8. Вот только ещё не решили куда. В Киев или на Шатские озёра. Посмотрим как малая себя чувствовать будет.

С праздничком, товарищи1111

скоро Шипот.
дождались!

краiна мрiй...