|
Tuesday, January 6th, 2009
sevab
|
12:05a
Повернувся з Криму і відразу купа проблем на голову звалилась. Фотографії то я ще вчора обробив і залив, а ось написати щось все ніяк.
Взимку я був у Криму вперше. При всій нелюбові до Криму, мені навіть трохи сподобалось. Гори кримські коли дивитись з Тепе-Кермену чотириколірні - білий сніг на Чатир-дагу та Ялтинській яйлі і жовті навколишні скелі виступають з чорних лісів у яких де-не-де зеленіють обліплені плющем дерева. Плющ - як новорічна прикраса, повсюду - менші ліани окуповують маленькі камені, більші душать дерева, здоровенні рослинні зміїні кубла борються зі скелями, чіпляючись за найменші нерівності, піднімаються на десятки метрів вверх.
Сам Тепе-Кермен - погорб у формі конуса зі скелями зверху. Непогана природня фортеця. Заселена вона була з 7-го по 13-те сторіччя. Потім, скоріше за все, прийшли татари, які й не такі фортеці брали. Печера, яку ми собі облюбували, була на лісистому боці Тепе-Кермена. Дві "кімнати", одну з яких наскільки могли герметизували, а в іншій зробили "кухню" з вогнищем. З багаттям і вентиляцією була ще та історія - перебрали три місця, два з яких були у готових кострищах, але незважаючи на це дуже швидко перетворювали обидві печери у газові камери. Вибрали третє місце. З "витяжкою". Але дим, хоча й тільки біля стелі печери, таки стояв. В результаті все-рівно в останній день нашого життя печерних людей зранку вітер змінився і газенваген ми таки отримали. А! Ще одне: ця печера, як ми вирішили, була колись хлівом - люди були зверху у більш пристосованих до життя (зокрема, наявністю димоходів), проте куди менших, печерах, а тварини понижче, у більших печерах. Власне, вигляд печери, у якій тіснились деякий час аж шість наметім, цілком нагадував хлів: у яслах у нас лежав провіант. Народу, до речі, виявилось предостатньо. Новий рік в печерах груп 5-6 зустрічало як мінімум.
Погода видалась хоч і трохи холодною (особливо у перший день, 30-го числа), проте здебільшого сонячною, тож була можливість полазити і по самому Тепе-Кермену і по найближчому плато, що по дорозі на Чуфут-Кале.
Щодо власне свята... Ну, такого багатого святкового столу ці печери за 15 сторічь свого існування, маюуть, і не бачили. Хавки і ніштяків наперли по саме нехочу!
А ще з вершини Тепе-Кермену видно і Симферополь, і Севастополь, і частину Бахчисараю. Ну і всі фейерверки.
А знизу - військова база цілком мертвого вигляду. У двох сторожках світло горить і все. Вони там навіть не пальнули нічим на новий рік. Ми їх зверху все петардами закидували, а вони - нуль реакції. :)
2-го числа змінився вітер. Підйом о четвертій, збори у задимленій печері, назад у Бахчисарай, електричка, Севастополь, тролейбус, маршрутка, Фіолент. Море! Моря мали пів-дня 2-го числа і ранок 3-го. З вечора воно було бурхливим і двоколірним - зеленим і синім. А зранку спокійним, майже літнім і теплим. Наші любителі водних процедур навіть купались.
Ну, а третього числа останній сніданом на вогні, збори, маршрутка, тролейбус, біготня за поїздом і назад на північ. В останній день потепліло зовсім і порівняно з цим Київ зустрічав ще тою зимою.
Трохи про транспорт: 40-ий поїзд - лайно. Швидкий фірмовий (2-го класу, з коефіцієнтом фірмовості 1.2), а йде як пасажирський. Ще й по дорозі назад майже годину стоїть у Дніпропетровську. І провідники в плацкарті нам там хамські попались.
Хе...
Фотографії тут: http://sevab.io.ua/album185573
В кінці тиждня проявлять мені слайди - додам ще.
|
(comment on this) Sunday, January 4th, 2009
miriam
|
5:22p
Проверка связи...
|
(9 comments | comment on this) Wednesday, December 31st, 2008
quark
|
9:39p
Бу!
Хегей, нарід... З Новим Роком ;)
|
(2 comments | comment on this)
moris_will
|
8:08p
НГ
с новым годом, дорогие мои. неужели в этом году я проведу НГ не в УГП-чате =) аж не верится =)
желаю меньше уныния и больше позитива и креатива =)
current mood:  good
|
(1 comment | comment on this)
miriam
|
1:40p
Чарівний вечір...
Вчора я вперше за останній місяць відчула себе, якщо не щасливою, то, принаймні, примиреною із усіма моїми здобутками та втратами, минулим і майбутнім.
Я нарешті навчилася гуманізму у відношенні до себе самої: пробачати собі невдачі, не катувати себе за помилки.
Піднялася до усвідомлення власної самоцінності. Цінності не через щось, не завдяки чомусь. А просто тому, що я існую. Що я – людина.
І "людина" звучить зовсім не жалюгідно, а гідно. І я теж маю право на свою часточку щастя, краплинку дива цієї новорічної містерії...
І це розуміння, напевно, найдорожчий скарб, який я віднайшла цього року, що минає...
Це був чарівний вечір...
Завершуючи останні приготування до Нового року, я тихо і неквапно поралася у своїй кімнаті, яку заповнювали сиві присмерки...
А ще – музика Diary of Dreams, прохолодна та заспокійлива.
Я визирнула у вікно і побачила зірку і тонкий серп Місяця, що тільки народжувався.
Раптом дуже захотілося повернутися у дитинство.
Я показала Місяцю монетку і взялася до давньої діточої забави – витинати з кольорового паперу сніжинки...
Я вже і не пам’ятала, як їх вирізають, і пальці мене не слухалися – якою ж дорослою я стала!..
...А потім я дивилася „Доктора Хауса”, хрумала мандаринки і думала про те, що Новий рік у самотності – можливо, не так і зле, як здається.
Можна влаштувати маленьку готік-вечірку на одну персону: Joy Division, The Sisters of Mercy, Diary of Dreams, Flesh & Space, мартіні з льодом...
А чому б і ні?.. Я посміхнулася. Мені було майже добре.
current mood: satisfied
current music: Diary of Dreams - Chrysalis
|
(15 comments | comment on this)
|