|
The lost boys. Про вампірів. Але аж занадто попсово. Тупеньке кіно з претензією на комедію. Дивилася взагалі одним оком, але вдалося почути цікаву фразу - "якщо читаєш програму телебачення, то телевізор не потрібен". Цікава думка.
Pillow book. Інтимний щоденник. Шедевр від Пітера Грінуея. Колись давно я з цього кіно почала знайомитись з його творчістю. Тоді то була страшненька ТБ-копія з дуже поганою якістю. Але мене надзвичайно вразило. Коли передивляєшся ще, то вражає не менше. Я завжди дивувалась і дивуватимусь голові цього генія - звідки там беруться ТАКІ сюжети. А коли ще ти їх вмієш настільки вражаюче реалізувати, то є право генієм називатися. Правда ця версія хоч і порадувала чудовою картинкою(ДВД-ріп, як не як), але страшно засмутила перекладом. Це ж треба було назву перекласти як "Книга подушки" (Кролику, можеш знову до мене почіплятися щодо назв). Мдам... Вся романтичність фільму коту під хвіст, як то кажуть. Я розумію, що "pillow" з англійської перекладається як "подушка", але ж... :(
Entre tinieblas. Темні бажання. Фільм від збоченця. Інакше Альмодовара назвати важко. Людина, що робить комедії з неймовірних речей. Цього разу це монастир з 5-ма монахинями зі страшними іменами (поназивали самі себе так навмисно) і їхніми збоченськими бажаннями. Хто нюхає кокаїн, хто виховує бенгальського тигра, хто пише таємно попсові збоченські романи. Монашки одним словом. Але не зважаючи на це фільм цікавий і динамічний - а це найголовніше. Лишилося ще одне кіно від пана Альмодовара з нині мені доступних - сподіваюсь не розчаруюсь. Хоча вже про нього склалась доволі чітка картинка. Дякую знайомому за книжку. :)
Magnolia. Магнолія. Ти начебто прожив всі ті життя за дві години. (С) одна дівчинка. Не можу не погодитись. Дуже сильне кіно. Й навіть Том Круз тут виглядає органічно і не корчить з себе казна-що. Фільм про випадковості, з яких складається наше життя. Абсолютно окремі сюжетні лінії на завершення стрічки так тісно переплітаються, що важко в таке повірити. Але віриш. Віриш всьому і всім співчуваєш. Бо знято дуже гарно. Якісно. А фінальна пісня, яку герої співали всі разом (але при цьому кожен окремо - майже тавтологія) розчулила мало не до сліз. Рекомендовано до перегляду всім - думаю кожен зможе з цього фільму винести щось для себе.
Братство вампірів 2. Оригінальну назву не запам'ятала, бо кіно переглядалося по ТБ. Причому не вперше. Останнім часом мені все більше здається, що репертуар в телеканалів надзвичайно рідко змінюється і доповнюється. Це кіно я вже колись бачила, й навіть не здивуюсь, якщо по тому ж каналу. До чого там вампіри - мало зрозуміло. Хоча начебто фільм ще більш-менш нормальний. У своєму жанрі. Тобто, молодіжна страшилка. Не люблю таке кіно - коли у назві є присутні вампіри, а по суті жодного такого красунчика у фільмі не зустрінеш. Підходить, щоб вбити один пустий вечір, але один раз і не більше.
Проблемне дитя 2. Знову ж таки оригінальну назву не знаю і шукати не хочу. Фільм мого дитинства. Думаю всі якщо не бачили, то хоч чули про це кіно. Колись було навіть смішно - зараз же лише іронічна посмішка під вже відомі жарти. Чогось би нового в такому стилі ще б можна було подивитись, а те, що вже знаєш досконало - просто не цікаво.
Dead & breakfast. Смерть за розкладом (хоча правильніше "Смерть і сніданок"). Веселий треш. Чого веселий? Бо геть без мізків знімали. Для мене треш ділиться умовно на два типи - з претензією на комедію і з претензією на триллер. "Смерть за розкладом" відноситься до першого. Може й хотів кого налякати режисер, але в нього це вийшло занадто весело. Так, там є багато крові, зомбі, мерців і тому подібних атрибутів. Але... дивишся і тішишся. А може то я вже аж настільки збоченкою стала, що з трешу тішуся...?
Kika. Кіка. Останній з доступних мені наразі із ще не переглянутих фільмів Альмодовара. Тобто, вже переглянутий. Тепер я остаточно люблю цього режисера. Яскраве кіно. І актори зі своїми ролями впоралися просто блискуче. Альмодовар сміється над такими речами, що здається геть не придатні для сміху. Але в нього це виходить чарівно. І дійсно весело. За це його і можна любити. А ще його фільмам притаманна яскравість епохи поп-арту. Іноді їх можна використовувати навіть у якості відео-посібників. О, а в даному фільмі дуже сподобалась особистість телеведучої, що її зіграла Victoria Abril. Харизматична така жіночка вийшла...
Kids. Дітки. Починаю ненавидіти кіно такого типу. За його надмірну реалістичність. Не хочу спостерігати жорстоку реальність, навіть нехай якщо вона не стосується ні нашої країни, ні наших людей. Художньої цінності в такому кіно не бачу ніякої. Фільм про підростаюче покоління. Правда американське. Хоча аналогій можна навести цілу купу.
Madagaskar. Мадагаскар. Веселий мультик. Навіть тупих американізованих жартів у великій кількості не помічено. Правда дивитись є на що, а писати - немає. Тому від великих описів сюжету і героїв утримаюсь. Краще подивіться самі.
Wicker park. Близькість (хоча назва не перекладається). Цей фільм я вже не могла не подивитимь. Після того, як мені ним всі вуха прогуділа одна людинка. І змусила всі саундтреки переслухати. В трамваї. :) Фільм про невипадкові випадковості. Чим дуже здалеку нагадує "Магнолію". Правда "Близькість" значно поступається масштабністю сюжету (нема "мільйону людських життів") та має великий ухил в романтично-мелодраматичну попсовість. Хоча в принципі для вбивства одного вечору таке кіно гарно підходить.
Hipnos. Гіпноз. Давно не доводилось переглядати таких якісних трилерів. Хто б там що не казав, але цей фільм є справжнім психологічним трилером. Люблю таке кіно. Похмура атмосфера лікарні для психічно хворих виглядає заворожуюче, а розв'язка здалась мені зовсім неочікуваною, що звичайно ж приємно порадувало (не люблю кіно де з перших кадрів відчутно чим все скінчиться). Вам набрид смішний треш, вас абсолютно не лякають сучасні фільми жахів? Тоді варто звернути увагу на це кіно. Але й тут страх специфічний - не сподівайтесь, що все так просто...
Clerks. Клерки. Дивний ч/б фільм. В чому фішка його чорно-білості - я не зрозуміла. Звичайна історія - з таким же успіхом її можна було і в кольорі знімати. Хіба може таким чином сподівались кудись витягнути цей непримітний середнячок? Не думаю, що ідея була дуже вдалою. Фільм навіть класифікувати важко - просто історія одного дня продавців у магазині, що гордо називаються клерками. Все.
The calling. Зов. Містичний трилер на кшталт "Омена". В принципі навіть сподобалося. Було кілька ефектних сцен. Хоча й сюжет оригінальністю не вирізняється, але жалюгідну копію з фільму не зробили. Кіно заслуговує на перегляд любителями жанру. Я б собі навіть в колекцію його залишила, якби була електронна копія - даний перегляд відбувся по ТБ.
Pulp fiction. Кримінальне читво. Класика жанру. Щось написати? Не думаю, що варто. Скажу тільки - не люблю Тарантіно, але поважаю.
First daughter. Перша дочка. Кіно про те, як надзвичайно важко бути дочкою президента. Попса, але попала під настрій - тому аж занадто гострої критики не викликає. Кіно для підлітків.
The sisterhood of the travelling pants. Джинси-талісман. Кіно для підлітків з немалою долею позитивної філософії. В принципі цікаво. Під кінець фільму на вшиті японські (чи китайські?) субтитри вже вдавалося не зважати. :) Як на мене, то фільм має лише невеличку сюжетну цінність, бо навіть дівчинки з готичною зовнішністю не було. Найготичнішим у тій зовнішності були лише кілька синіх пасм волосся. Нічого цікавого. Треба далі продовжувати пошуки готичних "елементів" у сучасному кінематографі. Може пощастить...
Pleasantville. Плезантвілль. Дуже гарне кіно. Чорно-білий фільм, що поступово розфарбовується. Ідея просто чудова, реалізація її - аналогічно. Навіть попсова "блондинка в законі", тобто пані Уїзерспун, нічого не псує. Давно хотілось переглянути цей фільм повністю, бо колись лише частину по ТБ побачила, і от мрія здійснилась. Я задоволена.
House of wax. Дім воскових фігур. Щось останнім часом даний жанр (трилерні треши і т.п.) став стрівко набирати обертів і популярності. Людям нічого лякатись чи що?.. Але не зважаючи на це майже нічого достойного нема. От так і це кіно - побігали, покричали, повбивали один одного і все. Вже набридло. Хочеться чогось цікавішого... | 
ecstatic