|
Що дивлюся і трошки коментарів.
"Кіно-око" Дзига Вертов. Щось там про те, на що здатні сільські баби під впливом самогону. А, ось повна назва - "Кіно-око на церковному святі, або дія самогону на сільських бабів". 1924-й рік. Взагалі "Кіно-око" має 6 серій, але поки з'явилась лише одна. Мені не сподобалось. В старому кіно подобається щось незвичайне, якийсь сюрреалізм. А тут просто тобі чиста документалістика з кількома цікавими операторськими прийомами. Власне з усього й сподобався прийом "час назад". Це коли плівку навпаки прокручують. Там була сцена, що приблизно називалась "оживання корови". От це дійсно було цікаво подивитись. Коли її спочатку "збирають"(в анатомічному сенсі цього слова), потім оживають і т.д. А так - навіть у власну колекцію не збережу.
Trouble every day. "Проблеми щодня". Шалені француженки знову зривають дах. Клер Дені фактично змагається з Катрін Брейя в способах шокування глядача. Кому вдається краще важко судити. Цей фільм я шукала вже півроку і випадково побачила по телевізору (є гарні канали, такі як Ентер-фільм :)). Напишу рецензію на це кіно. Взагалі кіно сподобалося моїй збоченій свідомості.
Lost highway. "Шосе в нікуди". Записала собі цей фільм. Найулюбленіший з усіх фільмів Лінча. Колись вперше дуже вплинув на мою свідомість. Пані Аркет особливо у своєму чорному халатику і капцях на височенних підборах. Тепер у мене теж є такий халатик і такі капці. :) (от хвалько... ) Люблю цей фільм ще і за чарівне поєднання Девіда Боуї, Мерліна Менсона і Рамштайнів. А ще там є в саундтреках Nine Inch Nails "The Perfect drug"! Гарний такий підбір саундтреків, дуже гарний. Та й взагалі щодо всього фільму - просто люблю. Можливо також колись зберусь з думками і напишу рецензію.
"Цикута". Перший фільм Олександра Шапіро. Український режисер, якщо хто не в курсі. Той самий, що "Путівника" знімав. Поки про фільм можу сказати всього кілька слів - страх і ненависть в українському лас-вегасі. Хто знає, той зрозуміє. Щось зрозуміліше напишу в рецензії. Згодом.
Feux Rouges. "Червоні вогні". Алкогольний трилер. Так було написано про фільм. Один раз подивитись можна, але нуднувато. Зате по роману Жоржа Сіменона. Фільм новий - 2004-го року. Але вже Седріка Кана називають французьким Девідом Лінчем. Це було в критиці написано, не подумайте що сама вигадала. Чи це просто прикол, чи правда - не знаю. Але я геть не розумію до чого там Лінч... Мабуть просто до мене "не дійшло". Ну і добре...
Ну і по дрібницях. Додивилась нарешті "Твін Пікс". Цікаво, що Лінч не весь серіал був режисером. Випадково звернула увагу на титри. До речі, він десь там і в ролях епізодичних з'являвся. Загалом же про "ТП" я вже писала. Враження гарні. Позитивні навіть можна сказати. Ще одна "дрібничка" - короткометражка Jorgen`a Leth`a "Perfect human". 1967 рік. Десь хвилин 15. Але дуже гарно знято. Ідеальні люди на абсолютно білому фоні. Вишукано. Нічого зайвого. І серйозний голос коментатора, що розказує про досконалих людей. Варто було переглянути щоб краще зрозуміти Five obstructions того ж таки Jorgen`a по сумісництву з Триром. Українські субтитри до FO ще до цього часу перекладаються мною. Щось надто повільно то просувається... Треба швидше. Може після перекладу передивлюсь ще раз фільм і залишу тут відгуки. Можливо...
Це було написано 4 дні тому. Ну а зараз, звичайно ж, більше фільмів переглянуто, але про них трошки пізніше. |
